Любко Вуйко: Не лише танці, у залі народу було як оселедців у бочці. Танцювати просто не було де... Приїздили з Коломиї, Снятина , Кутів , Верховини, тієї самої Вижниці і ше богзназвідки аби послухати тєжкий гуцульський рок. Група ставала легендою українського андеграунду. Таку музику і на такому рівні у ті часи не грав ніхто!!! Попри це давали концерти на апаратурі Хмельницької філармонії у нашому регіоні. А пізніше подалися підкорювати Львів. Виступали на Інтерклубах у кількох ВУЗах... Успіх був феноменальний . На одному з таких концертів у Снятині нас застала ожеледиця і були змушені ночувати, бо автобус за нами не приїхав . Когось кмітливішого і спритнішого снятинські дівчата розібрали по домах, Геба пішов до брата, а ми з Вітьою Кобозєвим ночували у БК в бухгалтерії, я на столі біля пічки , Вітя на дивані.

У цей час подзвонили з Косова й повідомили, що у нього народився син... і він усю ніч на емоціях мугикав під ніс АВТОБУСИ ЗАПЛАКАНІ ДЕЩЕМ... На другий день приїхав жигулями Дмитро Гльобін по білетершу Наталку Сливчиху і ми з ними подалися в Косів. Усі решту бичували у Снятині ще два дні. Такі от діла траплялися...

Любко Вуйко: Порівняння ГУЦУЛІВ із колективами світового рівня в даний час можливо некоректне, але в середині 70х років, коли в Україні практично були відсутні хард рокові колективи, а ті які були, були рузькоязичні, співали суто світові кавери, а власні пісні українською музичною спадщиною точно не були, бо компонувалися і виконувалися переважно російською. Навіть у Львові ГУЦУЛИ суттєво різнилися від львівських груп своєю етнічною і роковою складовою, а тогочасна львівська публіка це розуміла, підтримувала і сприймала на "УРА". В наші часи, коли інформація зашкалює, уся давня візія нівелюється, а себе рекламують колективи, які законодавцями мод в українській музиці ніколи не були і бути не могли через власний музичний рівень, а відповідно і творчу спадщину. Звичний для совкового менталітету перепис історії… в тому числі музичної.