Натисніть, щоб побачити повний розмір
 
 

Василь Федорович Луканюк

Народився у 1896 р. в гміні Слобідка Гірська (Тюдів?), Косівського повіту (тепер село Слобідка) в сім’ї Луканюка Федора, війта гміни Тюдів (з 1898 по 1918 рр.) цього ж повіту. У сім’ї Луканюків окрім Василя, народилося ще шестеро дітей, троє дочок (Євдокія, Гафія, Анна) і два сина (Дмитро та Іван). Син Дмитро (1880 р.н.–1961 р.с.) з 1918 р. був війтом села після свого батька. За словами Дутчак Марії (онучки Євдокії), яка змолоду вела нотатки про велику сім'ю Луканюків, єдиним хто був призваний до лав айстро-угорської армії — Василь. Під час Першої світової війни його зарахували піхотинцем до кулеметної роти, 58-го піхотного полку ерцгерцога Людвіга Сальватора (Станиславів) австро-угорської армії.

Прислав Taras Mychajlowycz

saline-kossow.jpg list.jpg lukanyuk~0.jpg ozero1.jpg ozero~5.jpg
Оцінити це фото (Ще нема голосів)
Інформація про фото
Файл:lukanyuk~0.jpg
Альбом:kosivart / Село Слобідка
Розмір файлу:157 КБ
Долучення:27.11.2025
Розміри:732x1000 пікселів
Переглянуто:31 раз (а)
Посилання:https://foto.kosiv.org.ua/displayimage.php?pid=14976
Вибрані:Додати до Обраного

Коментар 1 до 2 від 2
Сторінка: 1

kosivart   [27.11.2025 at 10:56 AM]
На світлині, одягнений у австрійський однострій. На кепі добре видно українську відзнаку «Соборної України» поряд з австрійською кокардою «FJI». Такі відзнаки із датами «1917» та «1918», як і будь-які інші значки, саморобні кокарди та інші національні емблеми, після Листопадового зриву почали масово носити всі вояки на території ЗУНР, щоб показувати свою приналежність до українського війська. Гудзик на комірі його шинелі вказує на те, що він ще не офіцер, а кандидат в офіцери. Такі гудзики носили однорічні добровольці до кадета включно.
kosivart   [27.11.2025 at 10:56 AM]
Прямих ознак того, що він зі складу Українських Січових Стрільців, немає, якими були б, наприклад «мазепинка» або «нестатутні» шинельні петлиці Легіону УСС. Однак мазепинку і такого роду петлиці навіть у 1918 році носили не всі січові стрільці. Наприкінці війни Василь отримав тяжку контузію і поранення. Від цього почав божеволіти і був відправлений додому. За спогадами Дутчак Марії, батьки утримували його у окремій кімнаті хати, вікна якої були обкладені металевими гратами, тому що він проявляв буйність і кидався на людей. Не довго мучили його душевні рани залишені після війни.

Коментар 1 до 2 від 2
Сторінка: 1