Вони сидять поруч. Не напоказ. Не для кадру. Просто так, як сидять люди, яким добре мовчати разом. Молоді. Зосереджені.
Він дивиться на форму. Вона думає наперед. Перед ними — стіл, глина і спільна справа, яку вже тоді обрали як життя.
Час, коли почуття не відокремлювали від праці. Коли теплі руки важили більше за слова. Коли присутність іншого давала силу робити далі.
Минають десятиліття. А найважливіше завжди починається саме так — тихо, поруч, з довіри.
Коломия. 1986 рік.
Джерело: Родиннй архів Mytskan Ceramics