 |
Фото 17/36 |  |
 |
|
|||||||||
|
| |||||||||
|
 |
||||||||
|
||||||||
|
| Оцінити це фото (Ще нема голосів) | |||||
| Інформація про фото | |
| Файл: | grimalyuk.jpg |
| Альбом: | kosivart / Старі Фото |
| Розмір файлу: | 338 КБ |
| долучення: | Лист 17, 2021 |
| Розміри: | 923x1000 пікселів |
| Переглянуто: | 58 раз (а) |
| Посилання: | https://foto.kosiv.org.ua/displayimage.php?pid=12232 |
| Вибрані: | Додати до Обраного |
Коментар 1 до 4 від 4 Сторінка: 1 |
|
|||
|
Любко Вуйко: Дуже добре пам'ятаю пана Івана,кожен місяць приходив здавати план до майстра різьбарського цеху Д.Лучука, а заодно сходили з гір В.Корпанюк, В. Тонюк. Мені пощастило бачити і співпрацювати з богатьма корифеями гуцульського мистецтва під час праці у Косівських ХВМ, згодом КХВК, а під час праці викладачем фахового коледжу КІПДМ ЛНАМ подружився із Д.Ф.Шкрібляком, справжнім продовжувачем мистецьких традицій родини Шкрібляків, дар до мистецтва яким подарував сам Господь…
|
|
|||
|
Юрій Джуранюк: Спогад про Івана Грималюка.(1904-2024). Такий вже порядок встановився – відійшла людина у інший світ і через рік-два про неї згадують лише коли треба викидати старі непотрібні речі. Звичайно, дні народження персон, що увійшли у шкільні підручники, почитують за самим фактом їх офіційного затвердження. І це правильно. Та ось вже сто двадцять років минуло від дня народження Івана Юрійовича Грималюка і не розтає про нього негучна, добра пам’ять серед людей. Як писав Ярослав Гашек з іншого приводу: «він не підпалював храм Артеміди щоб увійти до газет і шкільних читанок. І цього вже досить».
|
|
|||
|
Юрій Джуранюк: Так відразу і не скажеш – що за прикмета зумовила оту пам’ять. Ну, жив собі чоловік у гірському селі, працював, збудував хату (підвів з джерельця водопровід), дітей-онуків виростив. Не тиснувся у депутати. Виробляв різні бондарські вироби, прикрашав їх найпростішим способом – випалюваним орнаментом. Ото і вся біографія. Видима біографія. Бо якась особлива, унікальна емпатія і небуденний талант Івана Грималюка у всіх, хто стикався з ним у житті, викликали відчуття, що їх описати без пафосу складно і не пасує до нього пафос. Олександр Довженко у щоденниках писав про мінус-людину, яка своїм існуванням руйнує індивідуальності свого оточення.
|
|
|||
|
Юрій Джуранюк: Іван Грималюк навпаки – підносив людей духовно і душевно. Після візиту до його старенької затишної майстерні і найзвичайнісінької побутової розмови виходив обігрітий чистим, ласкавим промінням його доброти. Відблиском того проміння тішаться аматори,яким пощастило придбати вироби Грималюка. Коновочки, сільнички, цебрики зручно, як кошенята, сідають в руки, і десь у підсвідомості пробивається відчуття класичного «золотого перетину» у форми. Простий предмет стає джерелом приємного переживання, позитивних емоцій. Сидить тепер Іван десь на небесах одесную Господа і радіє нашому спомину.
|
Коментар 1 до 4 від 4 Сторінка: 1 |
