Сьогодні день пам'яті українського поета і музиканта Івана Козаченка (10.10 1961 Калуш – 10.06.1999 Київ). Він був справжній лицар. І воїн. В усьому. Вічна тобі пам'ять, Іванку. Він написав один зі своїх пророчих віршів:
Нам треба вижити отут,
де нас і бути не повинно.
Прости нас, кожна деревино,
за весь нелюдський цей статут.
Нехай тепло іде туди,
де без сорочки душі голі
стоять, неначе спазми в горлі,
кардіограмою біди.
Де діти, як біда, ростуть,
для щастя викохані діти…
Нам треба вчитися радіти,
обмацуючи смерть просту.
А світлину цю я зробив Іванові Козаченку в Космачі, коли він гостював у мене із своєю мамою — талановитою художницею Марією Козаченко і так рясно цвіли мальви…
