Впродовж понад тридцяти років виробничо-художнє об’єднання «Гуцульщина» було найвідомішим підприємством району, його своєрідною візитівкою. Кожен, хто приїжджав до Косова, прагнув відвідати «Гуцульщину», розташовану в дуже мальовничому місці, поблизу Банського озера, на території і в будівлях колишньої солеварні.

Proekt_rekonstrukciyi_isnuyuchoyi_sporudi_tkackogo_primishchennya_VHO_3C3CGuculshchina3E3E_pid_Karpatskiy_kulturniy_centr.jpg
Проект реконструкції існуючої споруди ткацького приміщення ВХО «Гуцульщина» під Карпатський культурний центрПереглядів: 226Studio M3
VHO-Guculshchina-Hmara.jpg
Хмари над комбінатомПереглядів: 193
SVM_1274.jpg
Виробниче приміщенняПереглядів: 175
SVM_1273.jpg
Переглядів: 162
SVM_1271-2.jpg
Ткацьке приміщенняПереглядів: 173
SVM_1270.jpg
Виробнича залаПереглядів: 169
SVM_1269.jpg
Переглядів: 167
SVM_1268.jpg
Переглядів: 170
SVM_1267-2.jpg
Переглядів: 165
SVM_1266.jpg
Переглядів: 178
SVM_1265.jpg
Другий поверхПереглядів: 185
SVM_1264.jpg
АркиПереглядів: 194
SVM_1263.jpg
ВікноПереглядів: 218
SVM_1261.jpg
ДверіПереглядів: 216
hutsulschyna.jpg
Виробниче приміщенняПереглядів: 282
DSC_2602.jpg
Переглядів: 244Чи могли сподіватися М.Куриленко, М.Горбовий, В.Кабин та інші організатори мистецьких кооперативів, що їхні починання, їхні старання, їхня нелегка праця будуть отак погублені?
DSC_2601.jpg
Переглядів: 239Так знищено найбільше підприємство Косова і району. Так позбавлено сталого заробітку тисячі родин. Так безславно закінчилась історія «Гуцульщини», яку створювали люди, що піклувалися про долю народного мистецтва і його творців.
DSC_2594.jpg
Переглядів: 234Звичайно, можна тепер дорікати різьбярам, гончарам, килимарницям: ви ж самі здали своє майно! Але хіба вони винні в тому, що не змогли зорієнтуватися в тій каламуті, яку зчинила партійно-радянська верхівка, аби обібрати народ і стати новою „елітою", а попросту — злодіями, новими мільйонерами й мільярдерами.
DSC_2600.jpg
Переглядів: 235Директори фірми стали мінятися з неймовірною швидкістю. Іноді їх бувало навіть по декілька одночасно. Що вони робили? Та було що продавати, адже устаткування, верстатів, не бракувало. Та й приміщень — маса, їх здавали в оренду і жили не гірше, а то й краще, ніж колись, хоча тисячі робітників, народних майстрів викинуто на вулицю, точніше — на базар або на закордонні заробітки.
DSC_2592.jpg
Переглядів: 243Багатьох охопила зневіра, здавалося, що все пропало і вчорашнє місце роботи вже нічого не варте. Але були такі, що думали інакше. Саме тоді розпочався процес, який згодом назвали „прихватизацією". Робітники «Гуцульщини» одержали акції київського ВАТ «Укрхудожпром», у власності якого опинилося косівське підприємство.
DSC_2591.jpg
Переглядів: 239На початку 90-х років усю економіку охопила криза. Тим більше потерпали від неї такі підприємства, як «Гуцульщина». Кому було купувати килими, різьбу й кераміку, коли одні мільйони людей сиділи без зарплат, інші мільйони — взагалі без роботи, а всі разом втратили багаторічні заощадження.
DSC_2589.jpg
Переглядів: 232Висококваліфікованих майстрів народного мистецтва обмежували в заробітках, не кожному вдавалося одержати вигідний наряд. Не сприяло поліпшенню психологічного клімату на виробництві й таке характерне для тих часів явище, як „подарунки", дуже часто безплатні, для різного начальства — від району і до столиці.
DSC_2588.jpg
Переглядів: 241Тому „гнали" ширпотреб, мало кому потрібний, наприклад, різьблені лінійки чи навіть одежні щітки. Зростали труднощі зі збутом продукції. Не оминуло «Гуцульщину» і таке типове для радянського господарювання явище, як розтягування „соціалістичної" власності. Хто міг, ніс з виробництва вовну, основу, дерево, спирт тощо. Таким способом робітники компенсували невисокі заробітки, працюючи удома, виробляючи і збуваючи „тіньову" продукцію.
DSC_2590.jpg
Переглядів: 238Щоб щось „вибити" для виробництва, треба було чимось задобрювати і всіляких начальників, і постачальників, і збутовиків (довгий час підприємство не мало права само продавати свою продукцію, що теж сьогодні звучить неймовірно).
фото:35 сторінках2
1