Храм Успіння Пресвятої Богородиці в с. Старий Косів
Відомий український історик, археолог, етнограф о. Антоній Петрушевич знайшов у монастирі Драгомирні (неподалік Сучави, на території сучасної Румунії) церковну грамоту косівської парафії за 1318 рік, в якій згадується про грунти, котрі належали парафії Старого Косова. Цікаво, що тими ж земельними ділянками церква користувалася і в 1900 році і, мабуть, в наступні роки.
Згідно з реєстровим списком податків за 1579 рік у селі Косів був один священик. З цього видно, що село жило повноцінним церковним життям і мало свою церкву, яка простояла до 1739 року. Що стало причиною її руйнації невідомо, але 1739 року на цьому місці, освяченому коштом і старанням отця Василя Никоровича, Косівського благочинного, з допомогою побожних людей, була зведена нова п’ятикупольна хрестовидна церква.
1824 року цей Храм згорів разом із усіма метриками, книгами та грамотами. В 1836 році на місці, знищеної пожежею церкви, побудували нову дерев’яну. Це був однобанний дерев’яний Храм, що відповідав традиційній тодішній гуцульській сакральній архітектурі. Простояв він до другої Світової війни, коли 27 серпня 1944 року був спалений.
Мирослав Близнюк: На цій фотографії можливо є Юрій Гураль, рідний брат Танасія — тата Анни Гуралюк. Хто з них конкретно я не знаю. Іван Гураль згадував, що Юрій був учасником церковного Старокосівського хору.
Надя Ткачук: Мій тато (світла пам'ять) розказував, як було боляче дивитися, як горить Святиня… Казав, що то страшне видовище було, а ще тоді напередодні німці жорстоко вбили їх вчителя… Але дідусь своїх онуків (яких дуже любив), ніколи не міг навіть подумати, що його онукам прийдеться воювати… Війна — це біль нашої сім'ї, родини, Неньки України!